Прокурори

• Правова позиція КАС ВС:  Перерахунок пенсії прокурорів та обмеження граничного розміру пенсії працівників прокуратури.

Фабула справи:  Позивач звернувся з позовом до суду до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду у Черкаській області  про перерахунок пенсії,  та просив зобов’язати  відповідача  перерахувати з 01.10.2020 та виплатити йому пенсію у розмірі 90 %  від суми місячної заробітної плати, що визначена у довідці Черкаської обласної прокуратури, без обмеження граничного розміру та з урахуванням раніше проведених виплат.

 Свої позовні  вимоги позивач  обґрунтував тим, що відсотковий рівень у розмірі 60 %   від суми місячної заробітної плати передбачений для призначення, а не перерахунку пенсій, тому при перерахунку його пенсії повинен застосовуватися той відсоток, який діяв на момент її призначення; оскільки пенсія йому призначена до 01.01.2016, то до розміру його пенсії не можуть застосовуватися обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом України від 14.10.2014 №  1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №  1697-VII).

Спірним стало питання щодо розміру відсотку, який підлягає застосуванню при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону України від 05.11.1991 №  1789-XII «Про прокуратуру» а також застосування при перерахунку такої пенсії обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Суд першої інстанції позов задовольнив, суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідач не погодився з висновками вище зазначених судів, та подав касаційну скаргу до Верховного Суду.

Правова позиція КАС ВС.

КАС ВС зазначив, що гарантією належного пенсійного забезпечення працівників прокуратури є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної працівнику прокуратури пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, має бути забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі.

Надаючи правову оцінку рішенням попередніх інстанцій, ВС встановив, що уже  розглядав справи з подібними правовідносинами ( це зокрема постанова Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №  589/3997/16-а, та постанова КАС  ВС від 10.09.2021 року у справі  № 580/5238/20). Однак КАС ВС, вважає за необхідне відступити від висновків викладених вище зазначених постановах КАС ВС у  подібних правовідносинах та сформувати новий  правовий висновок.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав КАС ВС вважає за необхідне відступити від висновку викладеного постанові КАС ВС  від 04.03.2021 року у справі № 589/3997/16-а (щодо не застосовування обмеження максимального розміру пенсії) у подібних правовідносинах та сформувати новий правовий висновок, відповідно до якого п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України  № 3668-VI  «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» який не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а з 14.10.2014 – абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону № 1697-VII.

Хоча виплати соціального страхування є «майном» у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав. Розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав КАС ВС вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного, зокрема у постанові ВС від 10.09.2021 у справі № 580/5238/20 у подібних правовідносинах, та сформувати правовий висновок, відповідно до якого до якого до правовідносин, щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема ч. 2 ст. 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Щодо застосування при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону № 1789-XII, обмеження 10 прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, КАС ВС зазначив, що з моменту набрання чинності Законом № 1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема ст. 86, ч. 15 якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром

А отже КАС ВС, звертає увагу,що за загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.

Враховуючи вище наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом України від 14.10.2014 №  1697-VII «Про прокуратуру» повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 % від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури ( ч.2 ст.86).

Щодо питання не застосовування обмеження максимального розміру пенсії КАС ВС зазначив,  що  Закон України від 05.11.1991 №  1789-XII «Про прокуратуру» утратив чинність, а  у зв`язку з набранням чинності Законом №  1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Окрім того КАС ВС, проаналізував питання правомірності встановлення таких обмежень, зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат, де зокрема вказав що соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Також проаналізувавши практику Європейського суду з прав людини, вказав що ЄСПЛ не заперечує  право держав зменшувати такий розмір соціальних виплат. Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені.

За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції. (справа Valkov and Others v. Bulgaria (заява №  2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява №  17767/08)).

Хоча виплати соціального страхування є «майном» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі обмеження здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.

Постанова КАС ВС від 21.12.2020 у справі № 580/5962/20.

• Велика Палата висловила свою правову  позицію стосовно прокурора, яка виграла справу у ЄСПЛ «Горяйнова проти України» - і зазначила що в подальшому питання стосовно поновлення на посаді вирішить адміністративний  апеляційний суд.

Фабула справи: Позивачка звернулась до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просила скасувати наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення з обійманої посади в органах прокуратури, поновити на посаді, та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу і моральну шкоду.

Суд першої інстанції позов задовольнив часткового, скасував наказ, поновив на посаді стягнув заробітну плату за час вимушеного прогулу, та моральну шкоду, у задоволені решти позовних вимог відмовив.

Суд апеляційної інстанції скасував судове рішення суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовив, керуючись тим, що прокурори можуть вчиняти лише ті дії, що передбаченні чинним законодавством. Обмеження, які поширюються на прокурорів повинні були забезпечити законність їхніх дій. Проаналізувавши поняття «проступок, який ганьбить честь і гідність» дійшов висновку, що позивачка вчинила проступок, який ганьбить органи прокуратури, а тому її звільнення було законним.

Суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції та ухвалою відмовив позивачу у допуску до перегляду ВСУ ухвали суду касаційної інстанції.

Позивачка не погодившись із рішенням суддів попередніх інстанцій подала позов до ЄСПЛ.

ЄСПЛ у справі «Горяйнова проти України», зазначив, що позивачка вважала її звільнення з посади прокурора, яке пов’язане із публікацією в мережі «Інтернет» відкритого листа до Генерального прокурора України, у якому вона критикувала органи прокуратури. На думку експрокурора, це становило порушення її права на свободу вираження поглядів, право висловлювати свою точку зору на ситуацію на своєму робочому місці, стверджуючи, що у неї не було альтернативних способів повідомити про неправомірні дії, свідком яких вона була.

ЄСПЛ погодився  з тим що, було порушено статтю 10 Конвенції і зазначив, що національні суди не врахували необхідний баланс між лояльністю держслужбовця та суспільним інтересом щодо протиправних дій чиновників. Також, суди не проаналізували характер та правдивість тверджень у зверненні, мотиви його оприлюднення та можливість порушення цих питань перед керівництвом прокуратури. Крім того, суди не дослідили, яку саме шкоду було завдано державній установі через публікацію звернення.

На цих та інших підставах ЄСПЛ констатував порушення конвенційних гарантій, зазначив,  що звільнення з посади було найсуворішим покаранням, що завдало заявниці суттєвих переживань, відсутність доступу до професії та позбавлення можливості заробляти на життя у зв’язку із чим, присудив 4,5 тис. євро компенсації за  завдану  моральну шкоду.

Позивачка подала заяву до Великої Палати про перегляд судових рішень за виключними обставинами, оскільки рішення яке набрало законної сили є постанова апеляційного адміністративного суду, якою в задоволені позову було відмовлено.

Правова позиція Великої Палати Верховного Суду:  Оскільки ЄСПЛ констатував порушення Конвенції, що поставили під серйозний сумнів результати оскаржуваних проваджень на національному рівні, то такі порушення можливо усунути  тільки шляхом скасування рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій.

Водночас, враховуючи відсутність у Великої Палати повноважень встановлювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу Велика Палата,  дійшла висновку про передачу справи до суду апеляційної інстанції для постановлення рішення відповідно до процесуального законодавства.

Постанова ВПВС від 07.07.2021 у справі № 2-а-256/08

• Прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення відповідної вислуги років, у тому числі відповідного стажу роботи на посадах прокурорів.

  Питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України регулюються Законом України № 1697-VII «Про прокуратуру», що набрав чинності з 15 липня 2015 року. Дія Закону № 213-VІІІ поширювалася тільки на Закон України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру», відповідно до якого на той період призначалися пенсії працівникам прокуратури. Цей Закон частково втратив чинність з 15 липня 2015 року у зв’язку з набранням чинності Законом № 1697-VIІ, який є чинним і на сьогодні. 

  Постанова від 26 червня 2018 року у справі №212/6157/16-а 

• Необхідною умовою припинення трудового договору є відповідне волевиявлення працівника. Позивач оскаржував наказ Генпрокурора про звільнення з посади керівника місцевої прокуратури у зв’язку з поданням заяви про дострокове припинення повноважень на адміністративній посаді за власним бажанням. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що написав заяву про звільнення під психологічним тиском, тобто без наміру достроково припинити повноваження на адміністративній посаді.

  Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору, суди повинні з’ясовувати, зокрема, чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення (у даній справі факт подання позивачем заяви про звільнення з адміністративної посади до прокуратури є сумнівним, оскільки наявна в матеріалах справи заява не містить дати її написання, а факт її подання та волевиявлення про звільнення за власним бажанням позивач заперечує).

  Постанова від  11 липня 2018 року у справі № 821/761/17

• Прокурорам, визнаним інвалідами І або II групи, призначається пенсія по інвалідності за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років. До спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ «Про прокуратуру», який набув чинності 15 липня 2015 року та є діючим.

  Постанова від 26 червня 2018 року у справі № 686/17309/17 

• Бездіяльність Кабінету Міністрів України протягом тривалого часу, а саме неприйняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, призвела до неможливості пенсійними органами провести перерахунок пенсій працівникам прокуратури та численних звернень пенсіонерів до суду щодо оскарження таких дій територіальних управлінь Пенсійного фонду України.

  Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду підкреслила, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

  Враховуючи наведене, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суди попередніх інстанцій правильно зобов’язали Кабінет Міністрів України вжити заходів і прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, яке він мав прийняти ще до 25 січня 2015 року.

  Постанова від 24 квітня 2019 року № 826/8546/18

• Позивач (пенсіонер органів прокуратури) звернувся до суду з позовом до прокуратури, у якому просив визнати неправомірними дії щодо відмови у видачі довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії та зобов’язати відповідача видати таку довідку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівникам прокуратури» станом на 1 вересня 2017 року.

  Рішенням від 16 квітня 2018 року, ухваленим за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в задоволенні позову відмовив, а Велика Палата Верховного Суду залишила це рішення без змін виходячи з таких міркувань.

  На час прийняття постанови № 657, з якою позивач пов’язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час його звернення до органу прокуратури із заявою про видачу довідки про заробітну плату з метою її пред’явлення до органу ПФУ для перерахунку пенсії частини 13 та 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», які визначали право на перерахунок пенсії працівникам прокуратури, втратили чинність, а визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України. При цьому Уряд України відповідний нормативно-правовий акт не прийняв і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначив.

  На час звернення позивача із заявою про видачу довідки про заробітну плату положення нормативно-правових актів, якими затверджувалась форма такої довідки та визначався порядок її заповнення, втратили чинність, а іншого нормативного-правового акта, який би регламентував підстави, форму, зміст, механізм та суб’єкта видачі відповідної довідки, немає.

  Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за таких обставин, а також ураховуючи відсутність правових підстав для перерахунку пенсії позивача, у відповідача не було підстав для видачі позивачу відповідної довідки, у зв’язку із чим відмова в її видачі з одночасним роз’ясненням при цьому суті змін до пенсійного законодавства України не порушила прав та законних інтересів позивача.

  Постанова від 23 жовтня 2019 року у справі № 825/506/18