Державні службовці

Зміст правової позиції, висновку

Посилання на рішення

Верховного Суду в ЄДРСР

• Вчинення особою правопорушення, пов`язаного з корупцією, встановлене рішенням суду, яке набрало законної сили та яким його притягнуто до адміністративної відповідальності, є самостійною і достатньою правовою підставою для звільнення державного службовця згідно з пунктом 3 частини першої статті 84 Закону № 889-VIІI.

  Фабула справи: Позивачка звернулась до суду із позовом до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про скасування наказу, поновлення на посаді.

  На обґрунтування позову зазначила, що вона була неправомірно звільнена з посади оскарженим наказом, який виданий на підставі подання Золочівської місцевої прокуратури. Вказує, що заперечувала та заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за яке її було притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Золочівського районного суду Львівської області.

  Рішення судів І та ІІ інстанції: Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач діяв обґрунтовано, на підставі та у спосіб, що передбачений законодавством, яким врегульовано спірні правовідносини.

  Правова позиція КАС/ВС: Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначив таке.

   Вчинення особою правопорушення, пов`язаного з корупцією, встановлене рішенням суду, яке набрало законної сили та яким його притягнуто до адміністративної відповідальності, є самостійною і достатньою правовою підставою для звільнення державного службовця згідно з пунктом 3 частини першої статті 84 Закону № 889-VIІI.

  Верховний Суд зазначив, що статтею 84 Закону № 889-VIІI чітко визначено порядок звільнення з посади державного службовця у зв`язку із набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення, тобто в даному випадку не передбачено проведення службового розслідування щодо наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, в тому числі і відібрання будь-яких пояснень з цього приводу, оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення суду, яким доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що, згідно із вимогами діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства, унеможливлює подальше перебування на державній службі.

  Частиною другою статті 84 Закону № 889-VIІI установлено, що у випадках, зазначених у пунктах 1-4, 6 частини 1 цієї статті, суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, - у порядку, визначеному статтею 32 цього Закону.

  Верховний Суд зауважив, що приписи вказаної норми права передбачають строк протягом якого суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити особу у випадках визначених нормами статті 84 Закону № 889-VIІI. У той же час порушення цього строку є лише підставою для виникнення можливої відповідальності для суб`єкта призначення за недотримання вказаного строку. Проте, порушення цього строку не є підставою для звільнення такого суб`єкта призначення від обов`язку виконати вимоги частини другої статті 84 Закону №  889-VIІI, а саме реалізувати факт звільнення державного службовця із займаної посади.

  Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач діяв обґрунтовано, на підставі та у спосіб, що передбачений законодавством, чинним на момент виникнення правовідносин.

  Постанова КАС/ВС від 15.04.2021 у справі № 1340/3970/18

https://reyestr.court.gov.ua/Review/96281362

• Законом України «Про державну службу» не передбачено право державного службовця, який ініціював процедуру припинення державної служби у зв`язку з відставкою, шляхом подання письмової заяви, відкликати вказану заяву до моменту прийняття рішення про відставку державним органом або посадовою особою, які призначили державного службовця на цю посаду.

  Фабула справи: Позивачка звернулась до звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, Національного агентства України з питань державної служби , в якому просила визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України «Про відставку ОСОБА_1 », визнати протиправним та скасувати наказ Голови Національного агентства України з питань державної служби «Про припинення виконання службових обов`язків ОСОБА_1 у зв`язку з відставкою», поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді першого заступника Голови Національного агентства України з питань державної служби. Судами першої та апеляційної інстанції у задоволенні позову було відмовлено.

  Правова позиція ВС/КАС: Колегія суддів ВС/КАС погодилась із позицією судів попередніх інстанції, залишивши касаційну скаргу без задоволення, з наступних мотивів.

  Суд зауважив, що предметом оскарження у даній справі є розпорядження Кабінету Міністрів України «Про відставку ОСОБА_1 ».

  Як вбачається з матеріалів справи, підставою прийняття даного розпорядження слугувала заява позивачки про відставку, у відповідності до ч. 2 ст. 31 Закону №3723-XII, у зв`язку з наявністю етичних перешкод для перебування на державній службі.

  Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачкою 06.05.2014 було подано заяву про відкликання заяви про відставку, а також 27.05.2014 подано заяву про надання соціальної відпустки у відповідності до приписів частини 6 статті 179 КЗпП України.

  27.05.2014 Кабінетом Міністрів України видано розпорядження №512-р, яким прийнято відставку позивача відповідно до абзацу другого частини другої статті 31 Закону України «Про державну службу».

  В контексті доводів скаржниці про неможливість звільнення її в період тимчасової втрати працездатності у відповідності до ч. 3 ст. 40 КЗпП України, оскільки вказане звільнення тлумачиться ОСОБА_1 як звільнення з ініціативи роботодавця, так як нею було відкликано заяву про відставку, а звільнення все ж таки відбулося, то Суд зауважує наступне.

  З системного аналізу приписів статей 30 - 31 Закону №3723-XII вбачається, що відставка є особливим видом припинення державної служби службовцем, який займає посаду першої або другої категорії, а також спеціальною підставою припинення трудових правовідносин, яка не охоплена переліком, визначеним в КЗпП України, проте передбачена спеціальним законодавством - Законом України «Про державну службу».

  Суд зазначає, що вищезазначеними нормами статей Закону №3723-XII службовцю, який займає посаду першої або другої категорії, надано право достроково ініціювати припинення державної служби за чітко визначених підстав, однією з яких є етичні перешкоди для перебування на державній службі.

  Водночас приписами тих же статей не передбачено право державного службовця, який ініціював процедуру припинення державної служби у зв`язку з відставкою, шляхом подання письмової заяви, відкликати вказану заяву до моменту прийняття рішення про відставку державним органом або посадовою особою, які призначили державного службовця на цю посаду.

  Суд зауважує, що вказане право державного службовця на відкликання заяви про відставку не знаходить свого відображення не тільки в Законі №3723-XII, а й у підзаконних нормативно - правових актах, як то Порядок №298 та Регламент КМУ.

  Відтак, зважаючи на наведені висновки про відсутність права державного службовця на відкликання своєї заяви про відставку, Суд вважає помилковими судження скаржниці про незаконність її звільнення в період тимчасової втрати працездатності, оскільки припинення трудових правовідносин в даних спірних правовідносинах відбулося не за ініціативи роботодавця, а за її власним волевиявленням, оформленим заявою про відставку.

  Постанова ВС/КАС від 01.10.2020 у справі № 826/9317/14

https://cutt.ly/fgcwc9x

• Звільнення державного службовця з державної служби у зв'язку з порушенням обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, є крайнім видом відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку. 

  Передумовою застосування дисциплінарного стягнення до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є ретельне з'ясування всіх обставин вчинення проступку, та встановлення вини особи у вчиненні такого проступку, що можливе шляхом проведення службового розслідування. 

  Саме по собі подання прокурора щодо усунення порушень закону (яке зазначено в оспорюваному наказі як підстава для звільнення) не є безумовним розпорядженням щодо виконання приписів, зазначених у поданні і не звільняє від обов'язку провести службове розслідування. Оскільки службове розслідування не проводилось, то наказ про звільнення є протиправним.

  Постанова від 19 квітня 2018 року справа №814/2874/14

• Оскаржується наказ, яким позивача звільнено з посади за порушення Присяги державного службовця.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця. Передумовою такого звільнення мають бути  встановлені внаслідок службового розслідування порушення.

Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов’язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов’язків.

У даній справі фактів порушення позивачем Присяги державного службовця в акті службового розслідування зафіксовано не було. Крім того, кваліфікуючи дії позивача як порушення Присяги, відповідачем не наведено відповідні мотиви який проступок можна кваліфікувати саме як порушення Присяги, а не як дисциплінарне правопорушення, що свідчить про протиправність рішення про звільнення позивача з посади з підстав порушення ним Присяги державного службовця.

Постанова від 04 квітня 2018 р. справа № 826/6646/16

  http://reyestr.court.gov.ua/Review/73249830

• Предметом спору є зобов'язання відповідача (УПФУ) провести розрахунок і виплату позивачеві індексації заробітної плати (позивач обіймала посаду державного службовця в органі державної виконавчої влади, що є суб'єктом владних повноважень).

  Управлінські дії суб'єкта владних повноважень можуть бути спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав фізичної особи. Проте не кожен спір, який виникає у зв'язку з такими управлінськими діями, може розглядатися за правилами цивільного судочинства. Для розгляду деяких з таких спорів, зокрема щодо проходження публічної служби, КАС України встановлює юрисдикцію адміністративних судів.

  Вимоги публічних службовців про зобов'язання суб'єкта владних повноважень провести розрахунок і виплатити їм індексацію заробітної плати є пов'язаними з проходженням публічної служби, а тому такі вимоги слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

  Постанова від 20 червня 2018 року у справі № 426/160/14-ц

• Позивач (колишній голова сільради, звільнений з посади у зв'язку із закінченням повноважень голови) звернувся  з позовом до сільради про внесення змін до запису в трудовій книжці, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

  Велика Палата Верховного Суду зазначала, що спір стосується процедури звільнення позивача з публічної служби, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

  Критеріями віднесення тієї чи іншої особи до осіб публічної служби визначено наявність запису в трудовій книжці особи про складення Присяги державного службовця та присвоєння відповідного рангу державного службовця, наявність виплати сум за ранг у загальній сумі заробітної плати.

  Постанова від 22 серпня 2018 року у справі № 724/1656/16-ц

• Строки притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності визначаються відповідно до Закону України «Про державну службу», а не відповідно до положень трудового законодавства.

  За загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов'язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов'язків або виявлення правопорушення.

  У цій справі учинені позивачем порушення (неналежне виконання обов'язків) фактично є триваючим правопорушенням, оскільки неналежне виконання обов'язків тривало протягом 2015–2016 років та припинилося з моменту їх виявлення органом аудиту ДСА.

  Постанова від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1224/17

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79300690