flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Адміністрування окремих видів податку

05 листопада 2021, 15:20

Зміст правової позиції, висновку

Посилання на рішення Верховного Суду в ЄДРСР

  • Рішення, прийняті органами Держпраці за результатами перевірки суб’єкта господарювання, не можуть породжувати правових наслідківякщо така перевірка була призначена та проведена з порушенням встановленого законом порядку.

     

    Фабула справи: Суть спору полягає в тому, що на підставі листів управління Пенсійного фонду України органом Держпраці видано направлення на проведення позапланової перевірки товариства, в якому зазначалось, що під час перевірки буде перевірятися додержання законодавства про працю у позивача з питань, викладених у листах управління Пенсійного фонду України. Водночас, під час проведення цього заходу відповідачем було перевірено дотримання товариством положень законодавства про працю з питань, які не порушувались у листі управління Пенсійного фонду України. За результатом перевірки складено акт, на підставі якого винесено припис про усунення порушень та забезпечення виконання вимог законодавства про працю та постанову про накладення штрафу. Не погоджуючись з вказаними приписом та постановою, товариство звернулося до суду з адміністративним позовом.

     

    Рішення судів I та II інстанції: Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підставою для позапланової перевірки стали листи Новомосковського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, в яких міститься інформація щодо страхувальників-роботодавців міста Новомосковська, Новомосковського та Магдалинівського районів, у яких наймані працівники (застраховані особи) у грудні 2016 року (січень 2017 року) мали нараховану заробітну плату на рівні або менше мінімальної (за умови відпрацювання "повного" місяця роботи та наявності трудової книжки у страхувальника, тобто за основним місце роботи), а тому позапланова перевірка мала проходити лише з питань нарахування заробітної плати найманим працівникам (застраховані особи) на рівні або менше мінімальної (за умови відпрацювання "повного" місяця роботи та наявності трудової книжки у страхувальника, тобто за основним місце роботи). Разом з тим, відповідачем проведено позапланову перевірку не лише з цього питання, а й з інших питань, в результаті яких встановлені інші порушення вимог законодавства про працю, а тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позапланову перевірку проведено з порушенням статті 6 Закону України «Про основні заходи державного накладу (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V), результатом чого є відсутність правових наслідків такої перевірки.

     

    Правова позиція КАС/ВС: З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погодилась та залишила касаційну скаргу без задоволення  з огляду на те, що в переліку підстав для здійснення позапланових заходів відсутня така підстава як звернення юридичних осіб, державних органів щодо порушення трудового законодавства (у цій справі це лист Новомосковського об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 17 березня 2017 року №2597/07/14), а відповідно до частини другої статті 6 вказаного Закону проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

    Тому, є правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що приймаючи рішення про проведення позапланової перевірки позивача на підставі листа Новомосковського об`єднаного управління Пенсійного фонду України щодо встановлення нарахування заробітної плати на рівні або менше мінімальної заробітної плати, відповідач діяв поза межами наданих повноважень та в порушення вимог діючого законодавства. У зв`язку із цим, суд зазначає, що рішення прийнятті відповідачем за результатами такої перевірки не можуть породжувати для позивача правових наслідків.

     

    Постанова КАС/ВС від 13.11.2020 у справ № 640/19302/18

https://reyestr.court.gov.ua/Review/92842064?fbclid=IwAR2uKu7xOp3eemvvNksHGXCTkvTvQoO-uJ5caVFms-ogfavLjLTyLzA6Xbo

 

 

  • Рішення ДФС України, прийняте за результатами розгляду скарги, НЕ є юридично значимим для платника податків, оскільки жодних заходів його реалізації щодо нього не передбачає, а лише залишає чинним (таким, що має обтяжувальну дію щодо нього) винесене раніше рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

    Фабула справи: ТОВ звернулось з позовом до  Державної фіскальної служби України, ГУ ДФС у Луганській області про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції,  задовольнив вимогу про  визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС у Луганській області. Вимогу про визнання протиправним та скасування рішення ДФС України про залишення без задоволення скарги ТОВ суди визнали похідною, тобто такою, що залежить від задоволення основної вимоги про  визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС у Луганській області, а тому теж дійшли висновку про необхідність її задоволення.

    Правова позиція ВС: Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду скасував рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ДФС України з огляду на наступне. Аналіз приписів п.п. 56.1, 56.2 та 56.10 ст. 56 ПК України свідчить про те, що законодавцем, дійсно, закріплено право платника податків на оскарження рішення податкового органу, прийнятого за результатами розгляду його скарги, до суду.

    Водночас, згідно з ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

    Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

    При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

    Так, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорювані рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

    Таким чином, рішення ДФС України, прийняте за результатами розгляду скарги, не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки платника податків шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку.

    Постанова Верховного Суду від 27.04.2020 р. у справі № 360/1050/19

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/88960039