Верховний Суд сформулював правову позицію щодо отримання ліцензії на операції зі спиртовмістким компонентом моторного палива.
Фабула справи: Позивач переконував, що не здійснював торгівлю спиртом, а придбаний спиртовмісткий продукт «компонент моторного палива альтернативного, марки Б» є антидетонаторним засобом і використовується для виробництва біопалив, палив моторних сумішевих для двигунів внутрішнього згорання, в тому числі біодизелю, а також як добавка до бензинів автомобільних. Позивач доводив, що ця продукція відповідає коду Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) 3811190000, тож не є підакцизною, тому її подальша реалізація не потребує отримання ліцензії на торгівлю спиртом.
Суди попередніх інстанцій позов задовольнили. Верховний Суд зазначив, що суди першої й апеляційної інстанцій застосували неправильне тлумачення закону та скасував рішення попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Верховний Суд роз’яснив, що класифікація товарів визначена в Основних правилах інтерпретації УКТ ЗЕД – складовій Митного тарифу України (додаток до Закону України «Про Митний тариф України»). Пунктом 1 Основних правил інтерпретації встановлено, що для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп.
Опис товару, якого стосується спір, в позиції 3811 обмежений лише назвою «антидетонатор», тоді як позиція 2207 описує його детальніше, а саме як «спирт етиловий, неденатурований, з концентрацією спирту 80 об.% або більше», тобто, розкриває його характеристики як суміші з такою концентрацією спирту етилового.
Враховуючи зазначене, компонент моторного палива альтернативного, реалізацію якого здійснив позивач у цій справі, відповідає коду 2207 згідно з УКТ ЗЕД, на операції з ним поширюються вимоги, встановлені Законом України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а відтак застосування до позивача фінансових санкцій за порушення ст. 14 цього Закону є правомірним.
Постанова Верховного Суду від 13.02.2020 року у справі № 816/2897/15