Оскарження податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій

Зміст правової позиції, висновку

Посилання на рішення Верховного Суду в ЄДРСР

• Правова позиція КАС/ВС щодо наслідків скасування ухвали слідчого судді, на підставі якої контролюючим органом було проведено перевірку та винесено відповідні акти індивідуальної дії.

  Фабула справи: ТОВ звернулось до суду з позовом до обласного ГУ ДФС, в якому   просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення. В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач вказав, що оскаржене податкове повідомлення-рішення винесене за наслідками перевірки, проведеної на підставі ухвали слідчого судді, яка була скасована, а рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 (справа № 2040/6111/18) визнано протиправним та скасовано наказ, на підставі якого проведено перевірку та винесене спірне податкове повідомлення-рішення.

  Рішення судів I та II інстанції: Судом першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено. Суд апеляційної інстанції скасував рішення останнього та прийняв нове судове рішення, яким адміністративний позов було задоволено.

  Правова позиція КАС/ВС: Колегія суддів встановила необхідність залишення без змін рішеня суду апеляційної інстанції, зважаючи на наступні обставини.

  Вирішуючи спір, суди встановили, що ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08.09.2017 у справі №751/3558/17 клопотання слідчого задоволено. Надано дозвіл на проведення документальної позапланової перевірки платника податків - ТОВ з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ТОВ податку на додану вартість та податку на прибуток.

  Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 19.10.2018 апеляційну скаргу директора ТОВ задоволено частково. Ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08.09.2017 скасовано.

  Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 30.10.2018 у справі №2040/6111/18 позовні вимоги ТОВ задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував наказ обласного ГУ ДФС 22.06.2018. В іншій частині позовних вимог адміністративний позов залишив без задоволення.

  Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 26.03.2019 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 скасував в частині відмови в задоволенні позову. В цій частині прийняв нове рішення, яким позов задовольнив. Визнав протиправними дії обласного ГУ ДФС по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства України.

  Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, апеляційний суд вказав, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийняте за результатами перевірки, яка була проведена на підставі скасованого в судовому порядку наказу, а дії контролюючого органу по її проведенню були визнані неправомірними. Вказане призводить до відсутності правових наслідків такої перевірки і є підставою для скасування акта індивідуальної дії, прийнятого на її підставі.

  Враховуючи викладене, апеляційний суд правильно визнав помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для врахування ухвали Чернігівського апеляційного суду від 19.10.2018, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2019. В даному випадку відсутні підстави для застосування положень частини сьомої статті 78 КАС України, оскільки преюдиційне значення цих судових рішень полягає саме у встановленні таких обставин, як незаконність наказу від 22.06.2018 №4527 як підстави для проведення перевірки, так і незаконність дій по проведенню перевірки, які позивачем покладено в основу позову у даній справі.

  Таким чином, висновок апеляційного суду про скасування податкового повідомлення-рішення як такого, що прийняте за відсутності у контролюючого органу компетенції на його прийняття з огляду на скасування в судовому порядку ухвали слідчого судді та наказу на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, колегія суддів вважає такими, що ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених відповідно до вимог процесуального закону, на порушення якого особа, що подала касаційну скаргу, вмотивовано не посилається.

  Постанова КАС/ВС від 29.10.2020 у справі № 520/11034/18

https://reyestr.court.gov.ua/Review/92509615

• Формування платником податкового кредиту за наслідками придбання товарів (робіт, послуг) за рахунок цільових бюджетних коштів здійснюється за загальними правилами, наведеними у статті 198 Податкового кодексу України.

  Фабула справи: Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до суду із позовом до Нововолинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення.

  Рішення судів попередніх інстанцій: Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходячи з положень пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України дійшов висновку про протиправність прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, оскільки на час їх прийняття відповідного судового рішення у кримінальній справі, яке б набрало законної сили, прийнято не було.

  Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову суд апеляційної інстанції, зокрема виходив з того, що перевірка ТОВ «Моделпак» хоча призначена відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу України, проте предметом кримінальної справи не є податки та збори, а тому податкові повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки приймаються на загальних підставах.

  Ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

  Правова позиція ВС/КАС: Верховний Суд прийняв рішення про скасування рішення суду апеляційної та касаційної інстанції з наступних мотивів.

  Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права, на які посилається заявник, Верховний Суд зазначає наступне.

  Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

  В силу вимог пункту 198.3 цієї ж статті Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

  За змістом пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

  Наведені законодавчі положення свідчать про те, що умовами формування податкового кредиту є фактичне придбання платником товарів (робіт, послуг) з господарською метою та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

  При цьому, чинне податкове законодавство не обмежує право платника на реалізацію права на податковий кредит в залежності від джерела отримання коштів, використаних для розрахунків за отримані товари (роботи, послуги). Зараховані ж бюджетні грошові кошти у вигляді капітального трансферту на рахунок платника податку є його власністю. Платник податку несе відповідальність лише за їх цільове використання, але вільний у виборі інших умов їх використання (контрагента, умов оплати, ціни тощо).

  Отже, формування платником податкового кредиту за наслідками придбання товарів (робіт, послуг) за рахунок цільових бюджетних коштів здійснюється за загальними правилами, наведеними у статті 198 Податкового кодексу України.

  Таким чином, висновок касаційного суду про те, що у разі придбання основних засобів або їх ремонт провадяться не за рахунок платника податку, а за рахунок сум капітальних інвестицій, що отримані таким платником з бюджету та мають цільове призначення, то в цілях оподаткування суми ПДВ, сплачені у зв`язку з такими витратами, не можуть бути включені до складу податкового кредиту не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

  Постанова ВС/КАС від 20.10.2020 у справі № 817/2963/14

http://reyestr.court.gov.ua/Review/92385112

• Відсутність у акті перевірки підпису однієї з посадових осіб контролюючого органу, яка її проводила, стосується оформлення результатів перевірки та не може бути самостійною підставою для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта, при відсутності порушень правил проведення перевірки.

  Фабула справи: ФОП після оскарження рішень контролюючого органу в адміністративному порядку та одержання рішення про результати розгляду скарги звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення обласного ГУ ДФС, рішення про застосування штрафних санкцій, вимогу про сплату боргу (недоїмки). Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, позовні вимоги було задоволено.

  При цьому суди виходили з того, що оскільки в Акті перевірки, складеному за результатами проведеної обласним ГУ ДФС перевірки щодо дотримання суб`єктом підприємницької діяльності (позивачем) вимог податкового законодавства, відсутній підпис однієї з посадових осіб контролюючого органу, яка здійснювала перевірку, натомість міститься відмітка про перебування особи у відпустці, то такий акт перевірки не має юридичної сили й не міг бути підставою для прийняття обласним ГУ ДФС оскаржуваних рішень.

   Спірним у цій справі є питання про правове (доказове) значення  акта перевірки, не підписаного одним із перевіряючих, та правомірності прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень.

  Правова позиція КАС/ВС: Колегія суддів встановила необхідність часткового задоволення касаційної скарги та скасування рішень судів попередніх інстанцій, мотивуючи це наступним.

  Акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень. Водночас платник податку за обставинами справи заперечень на акт не подавав.

  Сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта

  Акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, й не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень. Непідписання акта перевірки не можна ототожнювати, зокрема з непідписанням судового рішення, наслідки чого прямо встановлені в законі, чи непідписанням окремих рішень суб`єктом владних повноважень, коли негативні наслідки такого дефекту також можуть бути встановлені законом.

  Чинне законодавство не встановлює такий наслідок відсутності в акті перевірки підпису одного з перевіряючих контролюючого органу, як його нечинність, недійсність. Зазначена вада акта не робить автоматично протиправними рішення контролюючого органу, що прийняті на підставі такого акта.

  Водночас саме по собі порушення порядку оформлення акта перевірки (у частині обов’язку підписання особами, які здійснювали перевірку) не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі не підписаного одним із перевіряючих акта перевірки, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу. Це стосується випадків, коли обставини, викладені в акті, не знайдуть підтвердження в суді.

  Таким чином, наявні підстави для відступлення від правової позиції КАС/ВС, зазначеної, зокрема у Постанові ВС від 03.12.2019 у справі № 1440/1965/18 та формулювання наступного правового висновку.

  Відсутність у акті перевірки підпису однієї з посадових осіб контролюючого органу, яка її проводила, стосується оформлення результатів перевірки та не може бути самостійною підставою для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта, при відсутності порушень правил проведення перевірки.

  Ураховуючи те, що працівник контролюючого органу, підпис якого відсутній в акті з наведених у ньому ж підстав, приймав участь у проведенні перевірки, підстави для висновку про порушення порядку її проведення відсутні.

  Постанова КАС/ВС від 19.06.2020 у справі № 140/388/19

http://reyestr.court.gov.ua/Review/90242392

• Податковим органом застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції за порушення пункту 2.6 Положення № 637, яке полягає у неповному оприбуткуванні готівкових коштів, внаслідок встановлення розбіжностей між відомостями книги обліку розрахункових операцій та Z-звіту.

  Встановлена під час перевірки податковим органом розбіжність (технічна помилка) не доводить факт неоприбуткування готівки у касі підприємства, і як наслідок спростовує правопорушення, за яке спірним податковим повідомленням-рішенням застосовані штрафні (фінансові) санкції. 

  Постанова від 13 березня 2018 року у справі №826/18812/16.

• Положення статті 250 ГК України не застосовуються до правовідносин, що виникають в зв'язку з реалізацією Закону про РРО №265, оскільки 
відповідно до ст. 15 цього Закону, контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до ПК.  Водночас, пунктом 113.3 статті 113 ПК обумовлено, що штрафні (фінансові) санкції  за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.



  Постанови від 27 березня 2018 року у справі №815/2663/16, від 06 лютого 2018 у справі №809/951/17, від 09 листопада 20108 року у справі №823/2010/16

  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73043982

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72288285

http://reyestr.court.gov.ua/Review/77748990  

• Враховуючи, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 Податкового кодексу України, то відповідно штрафні санкції можуть бути застосовані в межах 1095 днів, з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань.

  Постанова від 05 липня 2019 року у справі №820/11541/13-а