Зміст правової позиції, висновку

Посилання на рішення Верховного Суду в ЄДРСР

• Чинним законодавством передбачено механізм надання роз`яснення змісту судового рішення, а не роз`яснення порядку виконання судового рішення.

  Фабула справи: У даній справі суть спору полягає у тому, що судом апеляційної інстанції було відмовлено у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення,  Відмовляючи у задоволенні зазначеної заяви, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у вказаній заяві не зазначено жодних обставин, які б утруднювали виконання судового рішення у справі та вказували на підстави для роз`яснення такого. Суд апеляційної інстанції зазначив, що зміст судового рішення є зрозумілим, а тому відсутні підстави передбачені ст.. 254 КАС України для роз`яснення постанови.

  Правова позиція ВС/КАС: Верховний Суд із вищезазначеними висновками суду апеляційної інстанції погодився, зазначивши наступне.

  За правилами ст. 254 КАС України роз`яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення.

  Аналіз вищезазначеної норми дає підстави для висновку про те, що роз`яснення судового рішення за своєю правовою суттю є одним із способів усунення його недоліків, яке не передбачає виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.

  Підставою для роз`яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз`ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше.

  Як встановлено судом апеляційної інстанції, у заяві про роз`яснення судового рішення заявник просить роз`яснити порядок виконання постанови суду апеляційної інстанції, а саме яким чином виконати рішення суду. Проте чинним законодавством передбачено механізм надання роз`яснення змісту судового рішення, а не роз`яснення порядку виконання судового рішення.

  Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій, що текст постанови суду апеляційної інстанції труднощів для розуміння не викликає, суть рішення зрозуміла та недвозначна, спосіб, у який викладено резолютивну частину вказаного рішення, не містить положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо її розуміння.

  Правова позиція ВС/КАС від 01.09.2020 у справі № 806/984/18

http://reyestr.court.gov.ua/Review/91277028

• Інформація, яка міститься в ЄРДР, окрім такої, що містить таємницю слідства є публічною.

  Фабула справи: Адвокат звернувся до Генеральної прокуратури із адвокатським запитом, у якому просив надати інформацію про наявність кримінальних проваджень щодо його клієнта. Генеральна прокуратура відмовила у надані такої інформації мотивуючи таку відмову тим, що відповідно до норм ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при виникненні необхідності в отриманні інформації чи документів у зв`язку з наданням правової допомоги сторонам чи учасникам кримінального провадження позивач має право звернутися у межах та спосіб, передбачених КПК України. Не погодившись із таким рішенням Генеральної прокуратури, адвокат подав до суду позов у порядку адміністративного судочинства.

  Суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції адміністративний позов задовольнили. Не погодившись з таким судовим рішенням, ГПУ  подала касаційну скаргу у якій зазначила, що, оскільки запитувана в адвокатських запитах інформація створюється в результаті розслідування кримінальних проваджень, то відповідно спірні правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є кримінально-процесуальними.

  Правова позиція ВПВС: Розглянувши касаційну скаргу, Велика Палата, стала на бік адвоката, зазначивши у постанові наступне. Згідно ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

  Наведеним критеріям відповідають відомості про можливу протиправну діяльність особи, одержані органом досудового слідства у порядку реалізації своєї правоохоронної функції, задокументовані і внесені до ЄРДР.

  ГПУ як державний орган і суб'єкт владних повноважень є розпорядником такої інформації.

  Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ГПУ необґрунтовано відмовила позивачу в наданні запитуваної ним в адвокатських запитах інформації, а саме щодо переліку кримінальних проваджень, за якими до ЄРДР внесені відомості про вчинення його клієнтом кримінальних правопорушень, а також стосовно дат, номерів, обставин та кваліфікації внесених відомостей до ЄРДР.

  Постанова ВПВС від 08.04.2020 р. у справі № 826/7244/18

http://reyestr.court.gov.ua/Review/89180564

• Виконавчий комітет місцевої ради зобов’язаний володіти та надавати на запит інформацію про вільні землі для забудови.

  Фабула справи: Позивач звернуся з адміністративним позовом до виконавчого комітету Вінницької міської ради, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо надання позивачу недостовірної та неповної відповіді, викладеної в листі-відмові на запит про доступ до публічної інформації.

  Верховний Суд, аналізуючи приписи статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності» і статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування", вважає, що передусім саме відповідач згідно з його компетенцією зобов`язаний володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, ненадані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Більше того, Виконавчий комітет також залишається розпорядником цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у його фактичному володінні.

  Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту лише у випадку, якщо він не володіє та не зобов’язаний володіти такою інформацією відповідно до його компетенції. Натомість відповідач в силу закону зобов’язаний володіти відповідною інформацією.

  Відтак, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду встановив, що Виконавчий комітет є розпорядником запитуваної позивачем інформації, а тому у нього були відсутні правові підстави, передбачені статтею 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", для відмови у задоволенні запиту про надання такої інформації.

  Постанова Верховного Суду від 07.02.2020 р. у справі № 127/13810/17

http://reyestr.court.gov.ua/Review/87452973

• Відповідь на запит про надання публічної інформації надається безкоштовно в розмірі 10 сторінок (включно).

  27 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 815/2873/18  розглянув питання щодо того, що 10 перших сторінок у відповідь на запит про надання публічної інформацію надаються безкоштовно.

  Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

  Згідно пункту 1 частини першої статті 13 Закону «Про доступ до публічної інформації». розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

  Верховний Суд наголосив на тому, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації».

  Положеннями пункту 1 частини третьої статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації»., що розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.

  Тлумачення вищевказаних норм дало підстави для висновку Верховного Суду про те, що у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з копіюванням документів понад встановлений обсяг. Тобто, копії десяти сторінок документу надаються безкоштовно.

  Постанова від 27.01.2020 р. у справі № 815/2873/18

http://reyestr.court.gov.ua/Review/87205002

• Заява про самовідвід члена ВККС у межах конкурсу до Верховного Суду не є внутрівідомчою службовою кореспонденцією, позаяк є документом (носієм публічної інформації).

  Обмеження доступу до конкретної інформації допускається, якщо в розумінні пункту 1 частини першої статті 9 Закону  України від 13 січня 2011 року № 2939-VII «Про доступ до публічної інформації» така інформація належить до службової та за умови застосування сукупності вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 цього Закону.

  Відповідність одному із зазначених критеріїв не відносить   інформацію  до службової.

  Постанова від 22 травня 2018 р. у справі № 800/592/17

• Протокол автоматизованого розподілу - є документом, що відображає результат здійснення розподілу матеріалів, які надійшли на адресу Вищої ради правосуддя, між її членами, та не містить інформації, яка, відповідно до статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом (службової інформації).

  Рішення Верховного Суду від 12 липня 2018 року у справі № 9901/478/18

• Адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, оскільки може бути спрямований не лише до суб'єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту, у зв'язку з чим відносини, які склалися між позивачем та Головою селищної ради щодо зобов'язання останнього надати відповідь на адвокатські запити, не є публічно-правовими у розумінні КАС України.

  Постанова від 16 січня 2019 року по справі № 686/23317/13-а

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79365485 

• Особа звернулася до Національної бібліотеки України з інформаційним запитом, у якому просила надати копію штатного розпису Бібліотеки та копії наказів, якими внесено зміни до порядку (режиму) роботи установи та обслуговування користувачів. Бібліотека відмовила заявнику в наданні вказаних документів, зазначивши що предмет його запиту не можна віднести до публічної інформації.

  Окружний адміністративний суд позов задовольнив, натомість суд апеляційної інстанції скасував відповідну постанову та закрив провадження в адміністративній справі, керуючись тим, що Бібліотека не є суб’єктом владних повноважень.

  Водночас відповідач – розпорядник публічної інформації щодо використання бюджетних коштів. Однак зважаючи на те, що інформація, про надання якої йдеться у запиті позивача, не стосується використання Бібліотекою бюджетних коштів, то вона не є публічною. Апеляційний суд вирішив, що спірні правовідносини не є публічно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

  Такий висновок Велика Палата Верховного Суду визнала помилковим з огляду на таке.

  Зі змісту запиту вбачається, що підставою для звернення стало розміщене в приміщенні Бібліотеки оголошення про зміну режиму обслуговування користувачів через гостру необхідність економії коштів на оплату енергоносіїв та комунальних послуг.

  Отже, звернення позивача безпосередньо пов’язане з використанням відповідачем бюджетних коштів. При цьому суд зауважив, що запитуваний позивачем штатний розпис Бібліотеки – це документ, що застосовується в процесі виконання бюджету.

  Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у справі наявний спір між фізичною особою та розпорядником публічної інформації щодо оскарження дій (бездіяльності) у частині доступу до публічної інформації, а тому в силу прямого припису процесуального закону цей спір підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

  Постанова від 27 березня 2019 року у справі № 826/25885/15

• Інформація, пов’язана з виконанням умов договору про інвестиційну (пайову) участь у будівництві, що здійснюється за рахунок земель комунальної власності та бюджетних коштів, не є конфіденційною, не може бути обмежена в доступі умовами жодного договору та підлягає наданню на запит, оскільки доступ до такої інформації вже санкціонований законом і не потребує згоди сторін, які підписали умови такого договору.

  Верховний Суд звернув увагу на те, що у ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що ст. 1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженим лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі «трискладового тесту». Отже, тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.

  Постанова від  18 липня  2019 року у справі № 554/11837/14-а