Справи зі спорів у сфері цивільного захисту; охорони праці

Зміст правової позиції, висновку 

Посилання на рішення Верховного Суду в ЄДРСР

• Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом, забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів.

  Фабула справи: Особа  звернулась до суду з адміністративним позовом до сільської ради, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача «Про скасування рішення виконавчого комітету №30 «Про погодження графіку проведення вечорів відпочинку в ставковому господарстві.

  Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в матеріалах справи наявні докази щодо порушення позивачем вимог законодавства при проведенні вечорів відпочинку в ставковому господарстві, в тому числі і письмові звернення, скарги жителів населеного пункту.

  Правова позиція ВС/КАС: Колегія суддів Верховного Суду погодилась з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

  Відповідно до ст. 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» сільські, селищні, міські ради затверджують правила додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, якими з урахуванням особливостей окремих територій (курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні, заповідні тощо) установлюються заборони та обмеження щодо певних видів діяльності, що супроводжуються утворенням шуму, а також установлюється порядок проведення салютів, феєрверків, інших заходів із використанням вибухових речовин і піротехнічних засобів.

  Відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням.

  Таким чином, ВС/КАС зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій  про те, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом, забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів, є цілком обґрунтованими та законними, ухваленими з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

   Постанова від 04.06.2020 р. у справі № 161/5443/16-а

http://reyestr.court.gov.ua/Review/89627547

• Роботодавець несе відповідальність у разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

  Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (ст. 265 КЗпП України). Разом з тим, ототожнення гарантій, визначених галузевою угодою, та мінімальних державних гарантій є помилковим.

  Такого висновку дійшов Верховний Суд, розглянувши в касаційному порядку адміністративну справу за позовом Комунального підприємства до ГУ Держпраці про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу.

  Постанова від 19 вересня 2018 року у справі №804/7745/16

• На об'єктах підвищеної небезпеки з метою своєчасного виявлення на них загрози виникнення надзвичайних ситуацій та здійснення оповіщення персоналу та населення, яке потрапляє в зону можливого ураження, створюються та функціонують автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення.

  Підставою для звернення позивача - ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до суду з позовом до ТОВ (АЗС) стала наявність двох порушень вимог нормативних актів у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та/або здоров’ю людей (АЗС не обладнано системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення локальною системою оповіщення; на шляхах евакуації з АЗС влаштовані розсувні двері).

  Колегія суддів касаційного адміністративного суду зазначила, що встановлення вимоги до проектування та монтування автоматизованих систем раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення, визначено ДБН В.2.5-76:2014 «Автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення».

  Верховний Суд вказав, що відповідача (АЗС) включено до переліку об'єктів підвищеної небезпеки, які підлягають обладнанню автоматичними системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення.

  Отже, з огляду на положення ст. 53 Кодексу цивільного захисту України, ТОВ (АЗС) при проектуванні та монтуванні автоматизованих систем на об'єктах підвищеної небезпеки мають застосовуватися вимоги ДБН В.2.5-76:2014.

  Крім того, колегія суддів звернула увагу на те, що відповідно до п. 5.2.22 ДБН В.2.5-76:2014 у разі відсутності підтвердження з боку пульта централізованого спостереження факту отримання тривожного сповіщення автоматизована система раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення повинна здійснювати автоматичне телефонне з’єднання з оперативно-диспетчерською службою відповідного аварійно-рятувального підрозділу, на який відповідно до плану локалізації і ліквідації аварії покладено оперативне реагування на надзвичайні ситуації, з подальшою передачею тривожного мовного повідомлення, що містить ідентифікатор електронної картки аварії.

  Верховний Суд зазначив, що відповідач згідно з нормами Кодексу цивільного захисту України має обов’язок встановити систему раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей, оскільки у разі відсутності пульта централізованого спостереження, відповідно до норм ДБН В.2.5-76:2014, тривожний сигнал передається в оперативно-диспетчерську службу за допомогою телефонного з’єднання.

  Постанова від 19 листопада 2019 року у справі № 580/31/19