Соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей

• Чи входить додаткова грошова винагорода до складу грошового забезпечення військовослужбовців: правова позиція Великої Палати Верховного Суду.

Фабула  справи: Позивачка звернулась до суду із позовом до Військової частини  у якому просила визнати протиправними дії відповідача, щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільнені з урахуванням щомісячної додаткової грошової допомоги, а також просила зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що при виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні відповідач протиправно не включив в її розмір щомісячну додаткову грошову винагороду  передбачену постановою № 889, яку вона отримувала в період проходження служби щомісячно. Позивачка зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода має постійний характер, а тому відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-XII  така винагорода повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.

На переконання відповідача, щомісячна грошова винагорода має тимчасовий характер відповідно до Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям, затвердженою наказом Міністра оборони України  № 550, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира військової частини залежно від настання спеціальних обставин  і її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не може бути включена в розмір грошової допомоги при звільненні.

Суд першої інстанції позов задовольнив, визнав протиправними дії  відповідача, щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги при звільненні, та зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної грошової допомоги передбаченої постановою  № 889.

Суд апеляційної інстанції, постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нову, якою в задоволені позову відмовив та зазначив що, щомісячна грошова винагорода має тимчасовий характер , незважаючи на її виплату щомісяця, залежить від певних умов та порядку, а також не  включається до складу одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби, тому у позивачки відсутні правові підстави для перерахунку та виплати грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової допомоги.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції позивачка оскаржила його до Вищого адміністративного суду України.

У зв’язку із необхідністю відступити від висновків, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених рішеннях КАС у складі ВС передав справу на розгляд  до Великої  Палати Верховного Суду.

Правова позиція Великої Палати: Велика Палата проаналізувавши правові норми, звертає увагу на те, що структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена законом, а тому не може бути звужена нормами підзаконних нормативно - правових актів.

Зі змісту  постанови № 889, вбачається, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів  грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.

Також, нормами Закону 2011-XII, встановлено право військовослужбовців на виплату одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби.

Велика Палата звернула увагу, що ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу. А тому, враховуючи правове регулювання  спірних правовідносин застосуванню підлягають норми Закону 2011-XII та постанова № 889, а не інструкція №550 та інструкція 595.

Отже із вище наведенного Велика Палата дійшла висновку, що додаткова грошова допомога входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

Оскільки суд апеляційної інстанції  скасував постанову суду першої інстанції, яка відповідає закону Велика Палата Верховного суду дійшла висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови суду перщої інстанції.

З огляду на вище викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про  відступлення від висновків, щодо застосування норм права у правоподібних правовідносинах викладених Верховним Судом України в постановах від 4 листопада 2014 року у справі № 21-473а14, від 3 березня 2015 року у справі № 21-32а15 та від 19 травня 2015 року у справі № 21-466а15.

Постанова Великої Палати Верховного Суду № 825/997/17 від 10.11.2021 року.

• Виплата військовослужбовцю одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням  групи інвалідності.

Фабула справи: Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: Полтавський обласний військовий комісаріат, в якому просив:  призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв’язку із встановленням групи інвалідності пов’язаною з виконанням  обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії. В обґрунтування свої позивних вимог зазначив що, йому вперше встановлена ІІ група інвалідності у зв`язку з наявністю поранень, контузії та захворювання, пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, а тому у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду року, адміністративний позов задоволено. Зобов’язано відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу  яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, вказує, що при зверненні за призначенням та виплатою допомоги позивачем не надано документ про обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Правова позиція КАС/ВС: Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

ВС зазначив, що пунктом 11 Порядку № 975 визначено, що військовослужбовець, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані

алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

Подання зазначених у п. 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у ст. 16-4 Закону № 2011-XII.

Також Верховний Суд зазначає, що Порядок № 975 не визначає, який саме документ потрібно подавати військовослужбовцю, це може бути медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби,  вищезазначене свідчить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які достовірно свідчать про причини та обставини поранення.

Таким чином, оскільки обов`язок перевірити документи покладено на орган, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги чи не настала інвалідність за обставин, перелік яких визначений  у Законі, Верховний Суд  дійшов висновку, що вимога Міністерства оборони України щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов'язаним, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, відповідає вимогам законності, а тому військовослужбовці які просять призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв’язку із інвалідністю, повинні надавати весь перелік документів, який визначений законодавством.

Враховуючи вищевикладене, ВС скасував рішення першої та апеляційної інстанції та дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Постанова Верховного Суду у складі КАС від 11.11.2021 у справі №1640/2703/18.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/101009620

• Посвідчення учасника бойових дій та довідка про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення визначаються як  альтернативні документи, що посвідчують спеціальний статус особи для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій, які кожний окремо є достатнім документом, який засвідчує спеціальний статус особи, яка звернулась за призначенням  пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій.

   

  Фабула справи: Позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати  протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови у призначенні дострокової пенсії за віком, як військовослужбовцю, який брав участь у бойових діях.

  Рішення судів І та ІІ інстанції: Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із неправомірності відмови відповідача у призначенні позивачеві дострокової пенсії, оскільки документи надані позивачем про його участь в бойових діях отримані у законний спосіб, а відомості зазначені в них ніким не спростовані, останні мають бути врахована для призначення дострокової пенсії позивачеві. Суд апеляційної інстанції скасував рішення першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

  Правова позиція ВС: Верховний Суд із позицією апеляційного суду не погодився, скасувавши останнє та зазначивши наступне.

  Документом, що посвідчують спеціальний статус особи для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій є 1) посвідчення учасника бойових дій; або 2) довідку про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення.

   Виключенням з цього правила встановлено для осіб, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та яким також необхідно також подати документи, на підставі яких встановлено статус учасника бойових дій, визначені Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413.

  Отже, положення підпункту 5 пункту 2.1 Порядку 22-1 посвідчення учасника бойових дій та довідку про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення визначають як  альтернативні документи, що посвідчують спеціальний статус особи для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій, які кожний окремо є достатнім документом, який засвідчує спеціальний статус особи, яка звернулась за призначенням  пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій.

  У справі, яка розглядається судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником бойових дій та дійсно приймав участь у бойових діях в Афганістані в період служби в лавах Радянської Армії.

  Оскільки позивач, звертаючись до територіального пенсійного органу 21.08.2018 за призначенням дострокової пенсії подав весь необхідний пакет документів, у тому числі й документ, який посвідчує спеціальний статус особи для призначення такої пенсії, то на думку колегії суддів висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не ґрунтується на правильному правозастосуванні, у зв`язку із чим його постанова підлягає скасуванню.

  Постанова ВС/КАС від 09.06.2021 у справі № 340/576/19

https://reyestr.court.gov.ua/Review/97533745

• Поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше».

   

  Фабула справи:  Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого посилався на порушення відповідачем Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та на необґрунтоване неврахування відповідачем загальної вислуги років, яка дає право позивачу на отримання одноразової грошової допомоги на підставі ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

   

  Рішення судів І та ІІ інстанції: Судом першої інстанції позов залишено без задоволення, з чим не погодився суд апеляційної інстанції. Останній дійшов висновку про те, що вислуга років може включити різні періоди, в тому числі і пільгове обчислення строку вислуги, а тому позивач, маючи 13 років загальної вислуги років, має право на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої вказаною правовою нормою.

   

  Правова позиція КАС/ВС: Колегія суддів Верховного Суду погодилась із таким висновком суду апеляційної інстанції, зазначивши наступне.

  Приймаючи рішення про задоволення позову, апеляційний суд зазначив, що ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачає будь-яких обмежень щодо обчислення такої вислуги лише в календарних роках, а передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення за наявності вислуги 10 років і більше. Верховний Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, та вважає за необхідне вказати на наступне.

  Із системного аналізу наведених у розділі ІІІ цієї постанови правових норм вбачається, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше».

  Таким чином, в частині другій статті 15 Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

  Наведена правова позиція вже була викладена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі №806/2104/17, і колегія суддів не знаходить підстав для відступлення від такої позиції.

  Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, загальна вислуга років на час звільнення позивача становила 13 років 00 місяців 03 дні, тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги у даному випадку дотримана. Оскільки інші підстави відмови, крім недостатності років вислуги, у призначенні грошової допомоги відсутні, Верховний Суд дійшов висновку, що позивач має право на таку виплату.

  З огляду на це колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність відмови відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з розрахунку 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

  Постанова КАС/ВС від 24.11.2020 у справі № 822/3008/17

• Верховний Суд підтримав військовослужбовця у справі про видачу довідки щодо розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії та визначив дату з якої має бути здійснено такий перерахунок.

  Фабула справи. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув зразкову справу за позовом особи, яка отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до органу, що уповноважений видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Центральний орган виконавчої влади відмовив позивачеві в наданні оновленої довідки про розмір грошового забезпечення із зазначенням відомостей про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для здійснення обчислення і перерахунку пенсії.

  Верховний Суд вказав, що 5 березня 2019 року набрало законної сили судове рішення у справі № 826/3858/18, яким визнано протиправними і нечинними норми постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якими для обрахунку розміру пенсій не включались щомісячні додаткові види грошового забезпечення діючих військовослужбовців.

  Верховний Суд дійшов висновку, що в компетенцію уряду входить прийняття, зміна чи припинення дії Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. № 45. Проте зміни, внесені постановою КМУ № 103, зокрема до додатка 2 до цього Порядку, в якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, а тому з 5 березня 2019 року – дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18, діє редакція додатка 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, яка діяла до зазначених змін.

  Отже, з 5 березня 2019 року виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення.

  Постанова Верховного Суду від 17.12.2019 р. у справі № 160/8324/19

http://reyestr.court.gov.ua/Review/86432492

• Військовослужбовці, які проходили СТРОКОВУ військову службу, мають право на виплату допомоги якщо інвалідність їм встановлена не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби. Це правило стосується лише тих осіб, яким інвалідність встановлена у період з 01.01.2007 до 01.01.2014. 
Ця правова позиція не стосується до осіб, які: 
- проходять службу за контрактом;
- інвалідність встановлена в інший період, ніж з 01.01.2007 до 01.01.2014.

  Постанова від 26 червня 2018 року у справі №750/5074/17

http://reyestr.court.gov.ua/Review/74992487

• Предметом оскарження є неправомірність відмови органів Пенсійного фонду України щодо віднесення сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, винагороди за участь в АТО та компенсації за невикористану відпустку до складу грошового забезпечення, на підставі якого здійснюється перерахунок раніше призначеної пенсії.

  Матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, винагорода за участь в АТО та компенсації за невикористану відпустку не належать до надбавок, доплат або підвищення, тобто не є додатковими видами грошового забезпечення в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а відносяться до інших соціальних гарантій, що надаються військовослужбовцям та членам їх сімей.

  Відповідні суми враховуються при обчисленні (перерахунку) пенсії, якщо з них були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (єдиний соціальний внесок).

  Постанова від 20 лютого 2018 року у справі № 286/2987/16-а

• Предметом спору є визнання неправомірними дій Міноборони та обласного військового комісаріату щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду IIІ групи та зобов’язання нарахувати та виплатити її.

  Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги Міноборони та залишив в силі рішення на користь Особи. При цьому Верховний Суд зазначив, що документ, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) обов'язково подається уповноваженому органу військовослужбовцем, незалежно від інших, передбачених законодавством документів, зокрема і від довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності та постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання. Такий документ не обов'язково повинен мати форму акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини, оскільки до уваги можуть бути прийняті інші достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва).

  У даному випадку, суди задовольняючи позов частково вказали, що подані позивачем документи не є визначальними та достатніми для встановлення наведених обставин.

  Позивач не мав документів щодо обставин поранення, а військовий квиток містив запис, засвідчений гербовою печаткою, про те, що позивач не має поранень та контузій.

  Постанова від 05 жовтня 2018 року у справі № 265/7930/16-а

http://reyestr.court.gov.ua/Review/76941187 

• Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у правовідносинах з приводу оскарження рішень Міністерства оборони України про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням відповідної групи інвалідності, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, викладених у постановах від 25.05.2018р. у справі №729/426/17, від 21.08.2018р. у справі №295/13892/16-а, від 23.10.2018р. у справі №822/3005/17, від 11.12.2018р. у справі № 740/1538/17, від 29.01.2019р. у справі №293/342/17, та у розвиток позиції, викладеної у постанові від 05.10.2018р. у справі №265/7930/16-а, сформулювала наступний правовий висновок:

  - Вимога Міністерства оборони України щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною.

  - Відсутність у абзаці 6 п. 11 Порядку № 975 вказівки про якийсь конкретний документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо), який свідчить про причини та обставини поранення говорить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які достовірно свідчать про причини та обставини поранення.

  - Отже, відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами, що містять достовірні відомості про зазначені обставини.

  - Водночас, подання до Міністерства оборони України відповідного рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у п. 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

  - Обов'язок довести обставини шляхом подання до комісії Міністерства оборони України достовірних документів про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) покладено на заявника. Такий документ не обов'язково повинен мати форму акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини, оскільки до уваги можуть бути взяті інші достовірні документи.

  Постанова від 10 квітня 2019 року у справі № 822/220/18

• Винагорода, встановлена Постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22 вересня 2010 року № 889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати, вона (винагорода) виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

  Постанови від 03 жовтня 2018 року у справі № 817/1207/17, від 18 липня 2018 року у справі № 826/5785/16

  http://reyestr.court.gov.ua/Review/76885071 

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/75383111  

• Припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі - такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши зразкову справу за позовом військовослужбовця до військової частини.

  Суть позову полягає у тому, що відповідач не провів із позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII  «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у період з оголошення мобілізації. У зв’язку з настанням особливого періоду позивач не мав змоги скористатися додатковою відпусткою із збереженням заробітної плати.

  Колегія суддів КАС ВС зазначила, що у разі невикористання військовослужбовцями (які зазначені у абз. 1 і 2 ч. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей») щорічної основної або додаткової відпустки у рік звільнення їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.

  Верховний Суд зазначає, що норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

  Рішення від 16 травня 2019 року у справі № 620/4218/18

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81798649