Загальнообов'язкове державне страхування, у тому числі пенсійне страхування осіб, звільнених з публічної (військової) служби

• Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.

   

  Фабула справи: У даній справі особа звернулась до суду із позовом до органу Пенсійного фонду, в якому просила визнати протиправною відмову відповідача в перерахунку та переведенні її на пенсію за вислугу років згідно пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ) та зобов`язати відповідача перевести її на пенсію за вислугу років, перерахувати та виплатити зазначену пенсію.

   

  Рішення судів І та ІІ інстанції: Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачено пільгові умови призначення пенсії за вислугу років, а постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393, якою затверджено Порядок обчислення вислуги років суперечить Закону і не застосовується. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про задоволення позову частково суд апеляційної інстанції виходив з того, що Законом №2262 передбачено можливість призначення пенсії на пільгових умовах і постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393, якою затверджено Порядок обчислення вислуги років цьому Закону не суперечить.

   

  Правова позиція ВС/КАС: За наслідками розгляду цієї справи Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про наявність підстав для відступу від раніше викладених висновків Верховного Суду.

   Закон №2262-ХІІ як єдину, обов’язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.

  Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов’язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.

  Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

  В свою чергу, передбачені статтею 171 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.

  При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

  Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.

  У справі, яка розглядається судами попередніх інстанцій встановлено, що вислуга років позивача, з врахуванням часу служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, яка підлягає зарахуванню на пільгових умовах, становить більше 23 календарних років, позивач набула право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ, а тому апеляційний суд обгрунтовано прийняв рішення про задоволення позову.

  В цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»  календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

  Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.

  Постанова ВС/КАС від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18

https://reyestr.court.gov.ua/Review/96250219

• Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

  Фабула справи: Особа звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача про відмову у призначенні пільгової пенсії та зобов’язати відповідача виплатити останню.

  Рішення судів І та ІІ інстанції: Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач не оскаржував рішення Комісії ПФУ про підтвердження трудового стажу та не підтвердив наявність 20 років стажу на посаді тракториста-машиніста, необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах; записи трудової книжки не підтверджують роботу позивача протягом повного робочого дня із безпосередньою зайнятістю у виробництві сільськогосподарської продукції. У трудовій книжці колгоспника вказана дата народження, відмінна від дати, вказаної у паспорті позивача.

  Правова позиція КАС/ВС: При розгляді справи Верховим Судом встановлено необхідність скасування рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

  Трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи (ст. 62 Закону № 1788-XII). Тому, оцінка цих трудових книжок має істотне значення для правильного вирішення справи.

  Суди першої та апеляційної інстанцій фактично відхилили як доказ трудові книжки з підстави наявності розбіжності у зазначенні місяця народження позивача - « 10» замість « 11», що, у цьому випадку, зводиться до формалізму.

  Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а сформулював висновок про те, що «<…> формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.».

  У матеріалах справи наявні архівні довідки Комунальної установи «Тростянецький районний трудовий архів» (а. с. 15-34), належність яких ОСОБА_1 підтверджено рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 03.02.2017 у справі № 588/26/17.

  Належність позивачу трудових книжок не було предметом спору.

  Проте, суди попередніх інстанцій не дослідили відомості, які містяться у вказаних архівних довідках, на предмет співпадіння або, навпаки, розбіжності із записами у трудових книжках; наявності відомостей про умови праці та характер виконуваної роботи.

  До трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, відносяться працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідне посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах на протязі повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві.

  Віднесення господарства до підприємств сільського господарства, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, провадиться відповідно до класифікатора галузей народного господарства

  Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

  Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 виклав висновок про те, що:

  «<…>Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутністю трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення».

  Разом з тим, суди попередніх інстанцій не врахували, що механізм підтвердження Комісією ПФУ періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника вимагається, якщо трудова книжка є втраченою, якщо відсутні необхідні записи або неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

  Тому, за наявності у трудовій книжці достатніх відомостей для підтвердження трудового стажу, що необхідно було дослідити судам попередніх інстанцій у цій справі, підстави для розгляду Комісією ПФУ питання наявності трудового стажу позивача могли бути відсутні.

  Постанова КАС/ВС від 20.01.2021 у справі № 588/647/17

https://reyestr.court.gov.ua/Review/94264219?fbclid=IwAR05SdesuFUL50AilmZRxgXYBkI-y5zZiYowd-N31vPGh7aZNRTzMEecSJY

• Велика Палата Верховного Суду залишила без змін рішення ВС/КАС у зразковій справі щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовцям.

  24.06.2020 Велика Палата Верховного Суду прийняла остаточне рішення щодо додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються при перерахунку пенсій військових пенсіонерів

  ВПВС погодилась із висновками ВС/КАС та визнала протиправною відмову територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України у підготовці та наданні до ГУ ПФУ оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) і премії для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру його пенсії.

  У зазначеному рішенні ВС/КАС вказав, що 05.03.2019 набрало законної сили судове рішення у справі № 826/3858/18, яким визнано протиправними і нечинними норми постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45), якими для обрахунку розміру пенсій не враховано щомісячних додаткових видів грошового забезпечення діючих військовослужбовців.

  Таким чином, із 05.03.2019 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення.

  Постанова ВПВС  від 24.06.2020 у справі № 160/8324/19

http://reyestr.court.gov.ua/Review/90228179

• Велика Палата Верховного Суду прийняла рішення у зразковій справі щодо перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби.

  Фабула справи:  Суть спору полягає в оскарженні дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат) щодо перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2018 року з урахуванням у складі грошового забезпечення для обчислення пенсії середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення

  У даній справі відповідач вважає, що вимога позивача про перерахунок пенсії з урахуванням додаткових складових грошового забезпечення, що враховувались йому при призначенні пенсії, не узгоджується з законодавством, що діяло на момент виникнення у нього права на перерахунок пенсії.

  Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що всупереч доводам скаржників Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов правильного висновку про те, що скасування в судовому порядку пунктів 1, 2 Постанови № 103 не впливає на результат розгляду цієї зразкової справи по суті, оскільки алгоритм дій державних органів під час проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, передбачений Постановою №45, не змінився у зв`язку з прийняттям Постанови №103.

  Відповідач має право перевіряти правильність складення довідок щодо формального змісту, однак правом самостійно визначати складові та розмір грошового забезпечення осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, відповідач не має.

  Питання врахування у складі грошового забезпечення середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення могло би бути предметом спору про визнання протиправними дій Житомирського ОВК щодо складення довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача без урахування середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення та не може бути розглянуто в межах цієї адміністративної справи.

  Постанова ВПВС від 19.02.2020 р. у справі № 240/6263/18

http://reyestr.court.gov.ua/Review/88168813

• Зразкова справа щодо перерахунку пенсій пенсіонерам МВС з урахуванням грошового забезпечення поліцейських.

• Позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ, майором міліції, якому з 01.01.2015 призначена пенсія за вислугу років. Орган Пенсійного фонду не перерахував пенсію позивачу відповідно до грошового забезпечення поліцейських. Неможливість перерахувати та виплатити пенсію позивачу відповідач пояснив відсутністю коштів у Державному бюджеті України.

  Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду у своєму рішенні зазначив, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зміна грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього працівника міліції на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», яка набрала чинності 02.12.2015.

  Згідно зі статтею 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивач має право на перерахунок пенсії з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

  Суд також зазначив, що посилання відповідача на відсутність коштів на проведення виплати пенсії в перерахованому розмірі порушує право мирно володіти своїм майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

  Таким чином Суд дійшов висновку, посилаючись на рішення Європейського суду у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

  Рішення від 15 лютого 2018 року у справі № 820/6514/17

• При перерахунку пенсій колишнім працівникам МВС враховуються лише виплати, встановлені поліцейським – такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши зразкову адміністративну справу за позовом пенсіонера МВС до Ліквідаційної комісії Управління МВС України.

• Позивач просив визнати протиправною бездіяльність комісії щодо нескладання нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку йому пенсії; зобов’язати комісію виготовити таку довідку і направити до Пенсійного фонду. На думку позивача, Ліквідаційна комісія протиправно не включила у довідку всі види грошового забезпечення, які нараховувались йому під час проходження служби та зазначила премії у розмірі, меншому ніж отримував позивач.

  Верховний Суд зазначив, що відповідно до ст.63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу міліції здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, встановлених законодавством для поліцейських.

  Усі призначені за цим законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (Порядок, затверджений Постановою КМУ від 13.02.2008 №45).

  Відповідно до Порядку №45 додаткові види грошового забезпечення та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою для перерахунку пенсії не враховуються.

  Таким чином Суд дійшов висновку, що надбавка за виконання особливо важливих завдань, яку отримував позивач, правомірно не вказана у довідці про розмір грошового забезпечення, а підстав для врахування премії у розмірі, як отримував позивач, немає, оскільки такі надбавки і премії не отримували на момент перерахунку поліцейські на відповідних посадах.

  Постанова від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2196/17-а

• Для реалізації права на звернення до суду із позовними вимогами про нарахування і виплату пенсії за віком слід застосовувати 6-ти місячний строк, визначений КАС. Пенсія являється щомісячним періодичним платежем, тому позивач мав знати про факт отримання чи неотримання своєї пенсії за віком у періоди коли така пенсія підлягала йому для нарахування та виплати.

  Постанова від 21 лютого 2018 року у справі №346/3696/17

• За змістом статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.

  Відповідно до ч. 10 ст. 37 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виходу позивача на пенсію) державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

  Згідно з пп. 3.6 п. 3 Інструкції зі статистики заробітної плати, одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно з діючим законодавством та колективними договорами (включаючи грошову допомогу державним службовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам) не належить до фонду оплати праці.

  За таких обставин, коли грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів не пов'язана з виконанням позивачем своїх службових обов'язків, відноситься до разових платежів, її виплата зумовлена фактом звільнення, та не входить до фонду оплати праці, то така допомога не підлягає і врахуванню в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.

  Постанова від 05 липня 2018 року у справі № 522/25569/16-а

• Якщо чергова атестація робочих місць була проведена з порушенням строків, а працівник до її проведення працював у шкідливих і важких умовах, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

  Постанова від 18 вересня 2018 року у справі №345/3301/17

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/76579702 

• Предметом спору у цій справі є визнання неправомірними дії Управління ПФУ щодо відмови у призначенні особі пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

  Велика Палата Верховного Суду визнала обґрунтованим висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (призначення пенсії за віком замість переведення в порядку ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV), викладений в постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а.

  Так, Верховний Суд України зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV.

  Постанова від 31 жовтня 2018 року у справі № 577/2576/17

 http://reyestr.court.gov.ua/Review/77654163 

• У перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. При перерахунку пенсії військовослужбовцям з 1 січня 2018 року відповідно до ст. 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі постанови КМУ від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із урахуванням норм ч. 2 ст. 13 цього Закону, яка береться до уваги саме при призначенні пенсії.

  Рішення від 04 лютого 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18

• При обчисленні пенсії (зокрема, особам, звільненим з військової служби) не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

  Велика Палата Верховного Суду з посиланням на Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, вказала, що цей Закон передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

  Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.

  Постанова від 06 лютого 2019 року у справі 522/2738/17

 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80224649

• Верховний Суд висловив позицію щодо врахування складових грошового забезпечення та індексації при перерахунку пенсій військовослужбовцям.

  Індексація має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.

  Водночас при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення, як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

  Постанова від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17

• Звертаючись до суду, особа просила суд визнати протиправними дії Пенсійного фонду, які полягали у зменшенні розміру пенсії за рахунок виплати з 5 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії позивачеві з 5 березня 2019 року з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

  Верховний Суд позовні вимоги задовольнив, мотивуючи рішення тим, що у зв'язку зі скасуванням п. 2 постанови Кабміну від 21 лютого 2018 року № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 2826/3858/18 обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано. Отже, з 5 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 % суми підвищення пенсії.

  Суд зауважив, що п. 1, 2 постанови Кабміну № 103 врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку. У зв'язку з цим, питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям «порядок проведення перерахунку пенсії».

  Висновки Верховного Суду у даній зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення осіб, звільнених з військової служби, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» до суду з адміністративними позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України, на обліку яких перебувають позивачі, з позовними вимогами щодо визнання протиправними дій відповідачів щодо зменшення розміру пенсії позивачів за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, та зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня  2018 року.

  Постанова від 06 серпня 2019 року у справі № 160/3586/19

• Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду щодо обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

  У цій справі, відмова Пенсійного фонду у призначенні пенсії за віком вмотивована тим, що позивачка не надала документів, які підтверджують необхідний стаж (20 років). Крім того, Пенсійний фонд зазначив, що у трудовій книжці позивачки містяться неточності в частині назви підприємства, на яке її прийнято на роботу та з якого звільнено.

  Верховний Суд вказав, що приймаючи документи, орган, який призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта і документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, за наявності сумнівів має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

  Однак, в даному випадку, органом Пенсійного фонду України не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності поданих документів на підтвердження пільгового стажу позивача.

  Постанова від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а 

• Особа звернулась до суду з позовом до Пенсійного фонду України, в якому просила припинити їй виплату пенсії у зв`язку з відмовою від неї. Управління відмовило припинити виплату пенсії позивачу у зв`язку з його відмовою, оскільки така відмова не передбачена чинним законодавством (жодним нормативно-правовим актом не визначено ні форма заяви, ні підстави відмови від отримання пенсії).

  Вирішуючи даний спір, колегією суддів Верховного Суду взято до уваги той факт, що відмова позивача від отримання пенсії не призведе до отримання державою в особі Пенсійного органу будь-яких збитків чи додаткових витрат. Таке рішення є волею конкретної особи і відповідач не може обмежувати позивача у зазначеному праві.

  Постанова від 10 жовтня 2019 року у справі № 755/10935/17

• Велика Палата Верховного Суду ухвалила рішення у зразковій справі, предметом спору в якій є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

  Позивач звернувся до суду з позовом до Пенсійного фонду України, вказавши, що починаючи з 07.03.2004р. він отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розмір якої становив 83 % сум грошового забезпечення. Постановою КМУ від 30.08.2017р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» збільшено грошове забезпечення військовослужбовців. У зв’язку з цим Пенсійний фонд здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018р., проте її розмір було зменшено з 83 % до 70 % сум грошового забезпечення на підставі ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, чинній на час перерахунку пенсії.

  Велика Палата Верховного Суду підтримала висновок суду першої інстанції про те, що при перерахунку пенсії позивача відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі постанови КМУ від 21.02.2018р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» немає підстав для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч. 2 ст.13 вказаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому під час перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення. Натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

  Так, на момент виникнення спірних правовідносин було встановлено, що максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Водночас застосування цього показника до перерахунку пенсії є протиправним, і тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, і з огляду на принцип незворотності нормативно-правових актів у часі.

  Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка змін не зазнавала, а також нормами постанов КМУ від 30.08.2017р. № 704 та від 21.02.2018р. № 103, тому застосування ст. 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.

  (це рішення зразкове для справ, у яких предметом спору є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», при здійсненні перерахунку пенсії у зв’язку із прийняттям постанови КМУ від 30.08.2017р. № 704 відповідно до ст. 63 вказаного Закону на підставі постанови КМУ від 21.02.2018р. № 103).

  Постанова від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18

• Особа як громадянин України, незалежно від його проживання в Державі Ізраїль, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і на пенсійне забезпечення, а тому за відсутності законодавчих перешкод Пенсійний фонд зобов`язаний призначити йому пенсію за віком.

  Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії у даній справі було те, що позивачем не підтверджено місце проживання (реєстрації) на території України, як це передбачено Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Порядком надання документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до вищевказаного Закону.

  Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що законами України не передбачено таких підстав для відмови особі, яка офіційно виїхала на постійне місце проживання за кордон, у призначенні пенсії, як відсутність реєстрації в Україні та проживання за кордоном - в країні, з якою відсутній міждержавний договір щодо пенсійного забезпечення.

  Така правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України. Також аналогічні підходи застосовані Верховним Судом, серед іншого, у постановах від 13 червня 2019 року у справі № 204/1134/17(2а/204/91/17) та від 30 вересня 2019 року у справі №475/164/17.

  Постанова від 01 жовтня 2019 року у справі № 804/3646/18

• Орган виконавчої влади не уповноважений і не вправі змінювати перелік складових грошового забезпечення, які встановлені ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

  Наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати (статті 51, 52, 55, 63 цього Закону).

  Так, позивач просив визнати протиправними та нечинними п.п. 1, 2 постанови КМУ від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до п. 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, і додатка 2 до нього, оскільки всупереч Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» цими нормативними актами для обрахунку розміру пенсійного забезпечення не враховано щомісячних додаткових видів грошового забезпечення діючих військовослужбовців (надбавки, доплати, підвищення та премії), безпідставно встановлено поетапність виплати підвищення до пенсії.

  Верховний Суд роз’яснив, що норма ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» міститься в розд. V «Обчислення пенсії», тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.

  Також Верховний Суд вказав на відсутність у відповідача права здійснювати розстрочку виплати перерахованої пенсії. У п. 2 спірної постанови КМУ № 103 передбачено, що виплату перерахованих підвищених пенсій проводити з 1 січня 2018 року в таких розмірах: з 1 січня 2018 року – 50 відсотків; з 1 січня по 31 грудня 2019 року – 75 відсотків; з 1 січня 2020 року – 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

  Суд вважає це обмеженням виплат перерахованих сум підвищених пенсій, які є власністю осіб, котрим така пенсія нарахована.

  Абзац 3 ст. 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» містить безумовне застереження, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

  Обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.

  Верховний Суд вказав, що оскаржувані пункти постанови КМУ № 103 всупереч вимогам ч. 3 ст. 1-1, ст. 43, ч. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» змінюють умови і норми пенсійного забезпечення військовослужбовців.

• Позиція КАС щодо підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Фабула справи:  Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив, визнати незаконним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, зобов’язати відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи  період роботи на гідрошахті, а також зобов’язати відповідача призначити пенсію за віком. В обґрунтування позову, позивач зазначив, що відповідач всупереч вимогам законів не врахував спірні періоди в пільговий  стаж роботи.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої та апеляційної інстанції, виходили з того, що у позивача відсутній необхідний пільговий стаж в підземних роботах,  та зазначили, що позивачу необхідно звернутися до Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Позивач не погодився із такими рішеннями, та звернувся до Касаційного адміністративного суду.

Права позиція ВС/КАС:  КАС зауважив, що відповідно до Порядку «Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 р, передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

У випадку коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств установ, організацій або їх правонаступників, які можна отримати за місцем роботи, служби, навчання, а також в архівних установах.

Зі змісту, цих норм вбачається, що необхідність звернення до Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років необхідно лише у тому випадку, коли у трудовій книжці відсутні дані про безпосередню зайнятість протягом повного робочого дня у виробництві зі шкідливими умовами праці.

Водночас, якщо в трудовій книжці зазначено періоди роботи, їх характер, то вказане  виключає необхідність звернення до Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення  пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Таким чином КАС дійшов висновку, що оскільки до пільгового стажу позивача враховується стаж, який був зазначений в трудовій книжці, вказане є  підставою для  призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 14 Закону № 1788-XІІ « Про пенсійне забезпечення.  

Постанова Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 227/4273/16-а.

•      Верховний Суд, дійшов висновку, що відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв’язку з відсутністю його пенсійної справи.

   Фабула справи : Громадянин України, який є внутрішньо переміщеною особою, звернувся до суду з позовом до Ужгородського ОУПФУ Закарпатської області в якому просив визнати неправомірними дії щодо відмови в перерахунку пенсії та зобов’язати провести перерахунок і виплату пенсії згідно чинного законодавства України.

   Суди першої та апеляційної інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що зазначена відповідачем підстава для відмови в перерахунку пенсії позивачу, зокрема ненадходження паперової справи, є такою, що не ґрунтується на вимогах закону, оскільки призвела до звуження законних прав позивача на отримання пенсії згідно із судовим рішенням, яке набрало законної сили і є обов’язковим до виконання на всій території України.

  Не погодившись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач оскаржив їх до Верховного Суду.

  Правова позиція ВС/КАС: Верховний Суд підтримав позицію судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

  Колегія суддів зазначила що, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.

  Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

  Крім того, ВС зазначив, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 та практики Європейського суду з прав людини, право на пенсію та її одержання не може бути пов’язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території.

  З огляду на вищевикладене Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність паперової пенсійної справи, не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, згідно із законом на яку позивач має право.

  Постанова Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 308/3864/17

https://reyestr.court.gov.ua/Review/99796833

• Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

   

  Фабула справи: Позивач за період з 01.06.1990 по 31.10.2016 пропрацював на різних підприємствах районів Крайньої Півночі Росії та отримував заробітну плату, що підтверджується довідками. Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці із заявою про проведення перерахунку пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату за роботу в районах Крайньої Півночі. Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці відмовило позивачу  у здійснені даного перерахунку, у зв`язку з неможливістю провести зустрічну перевірку наданих довідок, так як ООО "Уренгойпромстроймонтаж", яка їх видавала знята з реєстраційного обліку. Не погоджуючись з вказаною відмовою позивач звернувся до суду.

   

  Рішення судів І та ІІ інстанції: Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

   

  Правова позиція ВС/КАС:   Верховний Суд підтримав позицію судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

  Відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або у разі відсутності після 1 липня 2000 року 60 місяців страхового стажу, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

  Обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.

  Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.07.2020 у справі № 341/1132/17.

  Крім того, у постанові Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17 суд дійшов наступного висновку:

  «… посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні».

    Враховуючи вищезазначене, Верховний Суд не встановив порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні судових рішень.

   

  Постанова ВС/КАС від 03.06.2021 у справі № 127/8001/17

https://reyestr.court.gov.ua/Review/97428675?fbclid=IwAR0IKwAuLP0rKerjm2MZzSacRXCP5xtKnT4Gvdr-R1FmvtZQX-ZItk3jYkc

• Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

   

  Фабула справи: Позивач за період з 01.06.1990 по 31.10.2016 пропрацював на різних підприємствах районів Крайньої Півночі Росії. Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці із заявою про проведення перерахунку пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату за роботу в районах Крайньої Півночі. Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці відмовило позивачу  у здійснені даного перерахунку, у зв`язку з неможливістю провести зустрічну перевірку наданих довідок, так як ООО "Уренгойпромстроймонтаж", яка їх видавала знята з реєстраційного обліку.

   

  Рішення судів І та ІІ інстанції: Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

   

  Правова позиція ВС/КАС: Верховний Суд погодився із такими висновками судів попередніх інстанцій, зауваживши на наступному.

  Відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або у разі відсутності після 1 липня 2000 року 60 місяців страхового стажу, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

   Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1) передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

    Згідно пункту 2.1 Порядку №22-1до заяви про призначення (перерахунок) пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж та довідка про заробітну плату особи за період страхового стажу до 1 липня 2000 року, а, починаючи з 1 липня 2000 року, індивідуальні відомості про застраховану особу надаються відділом персоніфікованого обліку.

  За змістом підпункту «в» пункту 7 Порядку №22-1 заробітна плата для призначення пенсії за період роботи до 1 липня 2000 року підтверджується довідкою підприємства, установи, організації (форма і зміст довідки визначено в додатку 1 Порядку).

  Обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.

  Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.07.2020 у справі № 341/1132/17.

  Крім того, у постанові Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17 суд дійшов наступного висновку:

  «… посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні».

  Суд не знайшов підстав для відступу від вказаних правових висновків у справі, що розглядається.

   

  Постанова ВС/КАС від 03.06.2021 у справі № 127/8001/17

https://reyestr.court.gov.ua/Review/97428675?fbclid=IwAR0IKwAuLP0rKerjm2MZzSacRXCP5xtKnT4Gvdr-R1FmvtZQX-ZItk3jYkc

• Правова позиція Верховного Суду щодо випадків, коли  можливо утримання зайво сплаченої пенсії.

  Фабула справи: Позивачка звернулась до суду з позовом до об’єднаного управління Пенсійного фонду України. в якому просила: визнати рішення та дії відповідача про зменшення пенсійних виплат та стягненні коштів «переплаченої пенсії» незаконними та скасувати з моменту їх прийняття; зобов`язати відповідача усунути наслідки прийнятих незаконних рішень.

   

  Рішення судів І та ІІ інстанції: Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що посилання відповідача на те, що позивач діяв недобросовісно чи зловживав, подаючи недостовірні дані, є необґрунтованими. Суд апеляційної інстанції з таким рішенням не погодився, скасувавши рішення суду першої інстанції. Ухвалюючи таке судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, положеннями Цивільного кодексу України встановлена неможливість повернення безпідставно набутої пенсії у разі відсутності недобросовісності з боку пенсіонера. Надмірно проведені виплати пенсії виплачені позивачці не з її вини, будь-яких даних про зловживання з боку останньої або подання нею недостовірних даних, відповідачем не надано та не встановлено.

   

  Правова позиція КАС/ВС: Розглянувши касаційну скаргу та матеріалі справи, Верховний Суд дійшов висновку, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані пенсійним органом за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.

  Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 Цивільного кодексу України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

  Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4.

  Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до ст. 50 Закону № 1058-IV. Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

  Для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, мав достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

   

  Постанова КАС/ВС від 18.08.2020 у справі № 638/10460/17

• Матеріальна допомога на оздоровлення та індексація заробітної плати з яких сплачені страхові внески, що підтверджується довідкою, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру її пенсії.

  Фабула справи: Позивачка звернулась до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії та виплати різниці між фактично виплаченою пенсією та обчисленою з урахуванням інших надбавок (матеріальної допомоги на оздоровлення, сум індексації зарплати) та зобов’язати відповідача здійснити зазначений перерахунок. У даній справі спірним є питання не про право позивачки на перерахунок пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а про право на виплату пенсії, обчислену з урахуванням всіх складових заробітної плати, на які було нараховано страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, та на врахування яких позивачка мала право під час призначення пенсії.

  Рішення судів І та ІІ інстанції: Судом першої інстанції у задоволенні позову відмовлено повністю. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що отримувані суми виплат, з яких фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати. Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що право на перерахунок пенсії виникло у позивача ще в момент призначення пенсії у 2004 році під час дії Закону України «Про державну службу» в редакції, яка передбачала проведення перерахунків призначеної пенсії, а не у 2017 році під час дії нового Закону України «Про державну службу» в редакції, що набрала чинності з 01 травня 2016 року. При цьому цей момент пов`язаний не з часом звернення особи за таким перерахунком, а з часом виникнення права на перерахунок.

  Правова позиція КАС/ВС: Колегія суддів Верховного Суду вирішила залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін, зазначивши наступне.

  Частиною 1 статті 66 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподаткованого доходу (прибутку), сукупного оподаткованого доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

  Стаття 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

  Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що отримані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.

  Таким чином, матеріальна допомога на оздоровлення та індексація заробітної плати з яких сплачені страхові внески, що підтверджується довідкою, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру її пенсії.

   

  Постанова КАС/ВС від 26.01.2021 у справі № 391/521/17

• Відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених згідно з пунктами "а", "б-з» частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а саме грошова сума, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам за списками №№1, 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36.

  Фабула справи: У даній справі суть спору полягає в тому, що підприємство не перерахувало в належні строки кошти на відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що призвело до утворення заборгованості за Списком № 1 та за Списком № 2. Тому, ПФУ вирішив їх стягнути в судовому порядку. Пенсійний фонд України просив стягнути з ПрАТ заборгованість із витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 71 759 961,07 грн.

  Рішення судів І та ІІ інстанції: Суд першої інстанції задовольнив позов повністю, із чим не погодився суд апеляційної інстанції. Скасовуючи судове рішення, останній виходив із того, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача в цій справі заборгованість з витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 71 759 961,07 грн без визначення конкретного періоду її виникнення, підстав для нарахування відповідних сум відшкодування саме ПАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» та, відповідно, для стягнення такої заборгованості саме з вказаного товариства. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що в цьому випадку відсутні достатні правові підстави для стягнення з відповідача заявленої ГУ ПФУ у м. Києві в цій справі заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

  Правова позиція КАС/ВС: Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу та дослідивши матеріали справи дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду апеляційної інстанції, зважаючи на таке.

  Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлений Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, якою затверджена Інструкція.

  Ця Інструкція визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

  Відповідно до пункту 6.1 Інструкції №21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

  Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону №1788-ХІІ, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

  Таким чином, обов`язок з відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, в частині пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ, покладений на підприємства (відповідача).

   

  Постанова КАС/ВС від 05.01.2021 у справі № 640/18421/19

https://reyestr.court.gov.ua/Review/94022403